Глава 6 (Часть 2)

— На словах я — імператор, ти — підданий, а по суті, ми все ще називаємося братами. Твої прохання — хіба це не принижує мене?

Мужун Сюаньде був трохи незадоволений: — Якщо є справа, говори прямо!

Янь Шо безпорадно посміхнувся і кивнув: — Гаразд, гаразд, це моя необачність, провина старшого брата.

Я хотів сказати, що я обіцяв вашій старшій невістці, що Хуаньхуань за все своє життя, за кого б не вийшла заміж, ніколи не буде наложницею.

— Старший брате, ви маєте на увазі? — Серце Жун Ши було ясним, і вона швидко здогадалася про намір співрозмовника.

Янь Шо кивнув, поплескав по плечу все ще трохи розгубленого Мужун Сюаньде і усміхнувся: — Добрий брате, хіба ти не завжди хотів цього?

Якраз, нагода трапилася.

Мужун Сюаньде теж був розумною людиною, і коли він оговтався, його очі раптом засяяли.

...

Коли карета повернулася до садиби Ці, ніч уже повністю опустилася, на дорогах не було перехожих. Янь Хуань потягнулася і зайшла до нової кімнати, а Мужун Ці, що йшов за нею, за звичкою теж збирався зайти, але Янь Хуань перегородила йому двері.

— Що ти робиш?

У садибі Ці немає інших кімнат?

— Мегера, подивися уважно, це резиденція Вашої Високості, це кімната Вашої Високості.

— О, так?

Янь Хуань озирнулася, потім подивилася на Мужун Ці і як само собою зрозуміле сказала: — Тоді тепер це моя.

Сказавши це, вона, не давши Мужун Ці часу зреагувати, з ляскотом щільно зачинила двері.

Мужун Ці, який беззахисно отримав відмову, знову був шокований. Він присягнувся, що за все своє життя не бачив такої безсоромної жінки, як Янь Хуань.

— Вона захопила мою кімнату і ще має рацію?

Мужун Ці був одночасно розлючений і схвильований, він повернувся до Ермао: — Вона зайняла мою кімнату, де я буду спати вночі?

Ермао, що стояв поруч, обережно заговорив.

— Ваша Високість, е-е... вже пізно, кабінет завжди прибирають... Може, ми сьогодні якось обійдемося, а завтра накажемо прибрати хороший двір.

— Кабінет... — Мужун Ці стиснув зуби, повернувся і пішов. Зробивши кілька кроків, він чим більше думав, тим більше злився. Він обернувся і пішов назад: — Це моя кімната, чому я маю поступатися їй? Вона повинна спати в кабінеті.

Думаючи так, Мужун Ці більше не вагався. Він вирішив, що незалежно від того, наскільки міцно спить Янь Хуань, він обов'язково витягне її і викине в кабінет.

Янь Хуань в цей момент була дуже втомлена, майже заснула, щойно торкнулася подушки. Вона лежала на ліжку, обійнявши коліна, згорнувшись клубочком, як кошеня.

Місячне світло падало з вікна, якраз на її ніжне і витончене обличчя, що виглядало напрочуд спокійним.

Мужун Ці, увійшовши до кімнати, побачив саме таку картину.

Хоча він ненавидів Янь Хуань, іноді він мусив визнати, що її зовнішність справді була дуже гарною та вишуканою.

Звісно, лише тоді, коли вона мовчала. Але якщо він лише через це мав би проявити ніжність до красивої жінки, цього було недостатньо.

— Мегера, це кімната Вашої Високості, ти йди спати в кабінет.

Янь Хуань уві сні перевернулася і не відповіла.

— Якщо ти мовчиш, значить, згодна. Не думай, що я, Ваша Високість, тебе образив.

Мужун Ці зробив два кроки вперед і виявив, що дихання Янь Хуань рівне, вона зовсім не агресивна, очевидно, вже заснула. Він трохи полегшено зітхнув, простягнув руку і вагався, в якій позі нести Янь Хуань, як раптом побачив, що Янь Хуань знову перевернулася, наблизилася до нього, схопила його верхню мантію і потягнула на себе. З її губ вирвався сонний стогін: — Холодно...

Холодно?

Він озирнувся і побачив, що вікно в цій кімнаті зовсім не зачинене.

Холодний вітер дув усередину, навіть він не міг стриматися від тремтіння. Дивлячись на Янь Хуань, що згорнулася клубочком і намагалася потягнути його одяг, він чомусь раптом згадав маленьку Янь Хуань, яка ще не розуміла нічого, і часто любила бігати за ним, хапаючись за його одяг і чіпляючись до нього, називаючи його "брат Ці", "брат Ці".

Згадавши це, гнів Мужун Ці незрозумілим чином зменшився наполовину. Дивлячись на Янь Хуань, яка міцно трималася за його одяг, він відчув легке співчуття. Подумавши, він відмовився від наміру нести її, а натомість взяв ковдру, що лежала поруч, і обережно накрив Янь Хуань.

— Це перший раз, коли я, Ваша Високість, когось накриваю ковдрою. Будь вдячна, мегера.

Сказавши це, він мовчки витягнув свій одяг з її рук, а потім підтягнув ковдру вище, закривши руки Янь Хуань, що були на повітрі.

— Я, Ваша Високість, зовсім не проявляю ніжність до красивої жінки, я просто боюся, що ти захворієш і завдаси мені клопоту. Не будь самовпевненою. Сьогодні так, але завтра я, Ваша Високість...

— Як шумно... — Янь Хуань уві сні ледь помітно насупилася, несвідомо простягнувши руку, щоб затулити вуха.

Мужун Ці: — ...

Він проковтнув слова, які не договорив, і люто зиркнув на Янь Хуань, але його рухи стали легшими. Коли він накрив її ковдрою і збирався йти, він знову почув, як Янь Хуань пробурмотіла: — Хун Сян... зачини вікно...

Він обернувся. Якби він не бачив, що Янь Хуань дійсно міцно спить, він би навіть запідозрив, що вона робить це навмисно.

— Скільки в тебе клопоту, — його голос став на кілька тонів тихішим, він говорив, але ноги не зупинялися, зітхнув і змирився, пішов зачиняти вікно.

Зачинивши вікно, накривши ковдрою, він обережно вийшов з кімнати, а наостанок тихо зачинив двері.

Зробивши все це, Мужун Ці нарешті зітхнув з полегшенням. Стоячи біля дверей, він не міг стриматися від позіхання.

Сьогодні він і так був зайнятий весільною процесією та обрядом поклоніння, а вночі ще й трапився такий курйоз. Янь Хуань, навпаки, безтурботно заснула, а йому, бідоласі, довелося йти відпочивати до холодного кабінету, навіть гарячої їжі не поїв.

Їжа?

Думка Мужун Ці трохи змінилася, куточки його губ скривилися в усмішці. У цей час те місце точно ще не зачинилося!

Думаючи так, Мужун Ці поспішно знову наказав слугам готувати карету...

Наступного дня.

Янь Хуань ледь прокинулася, ще не повністю відкривши очі, як почула схвильований звіт слуги:

Третій принц провів минулу ніч у публічному домі і досі не повернувся!